23-річна теребовлянка розповіла свою історію боротьби з раком

Наталя Левицька із Теребовлянщини зараз проходить 7-ий курс хіміотерапії і доводить всім, що навіть найстрашніший діагноз - не вирок. У Всесвітній День боротьби з раком Наталя розповіла, що їй допомогло не впасти у відчай та зважитись на довгу боротьбу.

- Наприкінці минулого літа в  мене просто заболіло в спині і я пішла до лікаря перевіритись. За кілька днів дізналась: у мене рак, - говорить Наталя Левицька.

Зараз дівчина на лікуванні у Варшаві. Сьогодні, 4 лютого, у Всесвітній день боротьби з раком - у Наталі перший день сьомого курсу хіміотерапії. З журналісткою Наталя спілкується через соцмережі. Пише, що почувається добре.

- Це страшно, насправді. Я спочатку подумала, що це може статись з будь-ким, але не зі мною, - розповідає дівчина. - Читала в інтернеті багато про таких людей, що їм збирають на допомогу та і сама перед тим допомагала збирати гроші на лікування, але щоб в мене була така ж ситуація, то не могла подумати. Пам'ятаю, коли мені в Тернополі поставили діагноз: "пухлина в наднирнику з метастазами у печінку та лімфовузли". Я аж зараз розумію цей страшний діагноз. А тоді я не розуміла або не хотіла розуміти та усвідомлювати цього. Дякувати Богу що перейшли цей етап, хоча ще не до кінця.

Друзі не акцентують уваги на хворобі”

Теперішній діагноз Наталі - Саркома Юінга.  Вона переконана, що впоратись з усіма проблемами можна якщо з тобою вірні друзі і ти маєш у серці Бога. - Знаєш, як то кажуть, що час дає нам зрозуміти хто друг, хто ворог, а хто так... Біля мене зараз ті люди, яким я безмежно вдячна за все, - каже Наталя. - Мене дуже підтримує коханий хлопець, друзі, вони не акцентують уваги на хворобі, спілкуємося так, як було до хвороби. Після першої хімії почало вилазити волосся і вже перед другою хімією я мала новий імідж. Вадим, коли почув це, також під нуль підстригся. Він часто  їздить зі мною на хімію, бо мамі, татові і брату не завжди виходить. І друзі підтримують грошима і словом. А на роботі як допомагають, то не передати словами і батьки вихованців і працівники. Безмежно всім дякую. Я вдячна Богові за те, що в моєму житті є такі люди.

Наталя каже, що у клініці, де вона проходить лікування, у м.Варшава дуже хороші лікарі та привітні, веселі медсестри. Вони завжди підтримають і це додає їй сил.  

Що мене зібрало докупки - молитва 

Нещодавно Наталя відвідала школу християнського життя, що в Чорткові. Вона розповіла, що в такі моменти відчуває смак справжнього життя. Вона може вільно роздумувати і обговорювали різноманітні питання стосовно Бога.

- Що мене зібрало докупки, так це молитва мами, тата, рідних та близьких, друзів та знайомих і зовсім незнайомих людей, - розповідає Наталя Левицька.

- Я просто відчувала, як Божа сила мене тримає і не дає мені впасти у відчай, не дає себе жаліти, а допомагає перейти через це випробування. У перервах між хіміотерапіями Наталя повертається на роботу. Працює дівчина вихователем у дитячому садочку в Теребовлі.

Вона каже, що робота з дітьми - це найкраща робота в світі.  Окрім того, дівчина навчилась робити хенд-мейд букети, які часто замовляють для подарунків. Допомогу для 23-річної Наталі Левицької з Теребовлянщини збирали небайдужі з усієї України. Допомагали і читачі нашого сайту. Двічі на сайті “20 хвилин” ми розміщували про допомогу для дівчини, на яку відгукнулось чимало тернополян.

- Я безмежно дякую людям, які не відвернулись від мене, - каже Наталя. - Насправді страшно подумати, що би було, якби не люди з добрими серцями. Я зараз вірю тільки в найкраще і бажаю, щоб добро, яке ви зробили для мене, повернулось сторицею.

Довідка: Наталя зараз теж потребує допомоги на лікування та реабілітацію. РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:  Картка ПриватБанку: 4149 4996 4341 2842, відкрита на маму Левицьку Галину Ігорівну Телефон:  +38 098 611 58 67

Оля Турчак, 20 хвилин

Коментарі у Facebook

Автор Запису: Редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.