22279743_1642741949109399_9134421498746562661_n

«Огонь запеклих не пече…»
Це вислів Тараса Шевченка із його історичної поеми «Гамалія». Саме такими є всі сучасні та минулі герої України, які боролися й борються нині за свободу України. А ще такими є, на думку автора цих рядків, волонтери із ГО «Теребовлянська вежа». Вони вирішили 4 жовтня 2017 року віддати шану героям-землякам.
На запитання «Чому ви зібрались нині, адже всі відзначатимуть75 років від створення УПА на Покрову, 14 жовтня?» Олексій Стадник відповів: «А ми й тоді приймемо участь, сьогодні ж нам захотілося вшанувати пам’ять наших героїв у вузькому колі, майже родинному, бо ми і є родина. Як бачите, ми взяли із собою і нашу трьох річну внучку Емілію, їй усе цікаво, нехай змалку вчиться любити свою Батьківщину, свій народ.»

22195495_1642742112442716_9040127246762015966_n
Дружина пана Олексія, пані Оксана, додала: «Так, їй все цікаво і хоч сьогодні дитина не побачить веселощів, все ж можливо відчує наш настрій, наші думи, клопоти… - А потім після невеличкої паузи жінка в задумі сказала, - Ось, саме за таких дівчаток і хлоп’ят стоять наші хлопці на передовій у війні з москалями, за них не шкодують свої життя, як колись наші предки. Не за президентів, олігархів та інших політичних хвойд вони боронять найсвятіше, що є для істинного українця – нашу Вітчизну. Так…, так…»

22196050_1642741375776123_5724367563559349136_n
Як пізніше виявилося мацьопке й гарнюнє дівча таки внесло елементи розради дорослим і, найперше, своїми запитаннями та проханнями. Волонтери змушені були пояснювати їй хто такий Шевченко, від пам’ятника якого вони почали свою ходу, для чого співають Гімн України біля, так званої, «стіни смерті», що на одному із будинків по вул. Гжицького, в підвалах цієї будівлі, бувшої НКВС, у повоєнні роки загинуло від тортур енкаведистів маса патріотів та багато іншого. Дитина також захотіла співати, але, зрозуміло, слів ще не знала й дідусь з бабусею пообіцяли їй, що невдовзі навчать.

22281802_1642741479109446_1488079923624316650_n
Закінчили свою ходу волонтери біля пам’ятника «Небесній Сотні», що в Молодіжному парку понад Гнізною. Тут вони також виконали Гімн, склали молитву полеглим героям, запалили свічки пам’яті та вклали живі квіти. Коли всі відійшли неподалік монумента, волонтер Олег Уруський зауважив: «Агов, не копайте шину, вже були такі, а потім у них ніжки боліли, адже шина кам’яна. І то не просто невисока стінка у підніжжі, то інший символ Майдану – барикада, ми її вимурували разом з Миколою Шевчуком, автором цього обеліску, волонтером, скульптором і заслуженим художником України, із бруківки, яку використовували під час Революції Гідності як метальну зброю проти «беркутівців», а потім спеціально привезли додому».
Ну, а далі, коли відправили дівчинку з бабусею додому, почалися спомини про Майдан, про мандри до бійців-земляків на саму передову в зону АТО, де вони побували багато разів і потрапляли в дуже скрутні ситуації, які межували між життям та смертю… Наприклад, як поруч їх авто вибухали снаряди, міни, як застрягали нерозірвані москалячі гостинці від «Градів», інше. Тяжко було те слухати, ще й із страхітливими подробицями, від того мороз ішов поза шкіру та уявлялось не знати що. Поділилися волонтери й про те як їх два побратими Іван Костик та Ярослав Вівчар із позивним ще з Майдану «Соловейко»(бо вчив в прямому сенсі «беркутівців» українських пісень безперервно цілу добу, доброволець і ветеран АТО з купою нагород), цілий місяць перебували на військових навчаннях(також зголосились туди добровільно) на одному з полігонів в Рівненській області, як в той час в Білорусії, що була зовсім поруч, московіти брякали всіма видами зброї у своїх військових навчаннях. Трішки про це розповів Іван Костик: «Ми із «Соловейком» через наш військкомат потрапили на ті навчання добровільно, то була виправа для резервістів. Навчали нас всіляким бойовим наукам, в тому числі й тактичним. Довелося постріляти з багатьох видів зброї, також пізнати частково мистецтво рукопашного бою, надання першої долікарської допомоги пораненим, навчились швидко і якісно облаштовувати житло солдата в умовах бойових дій, дещо взнали із таїн розвідувальної справи, багато іншого, всього не розповіси та й не можна того.»
В кінці волонтери обговорили свої плани по поїздках до солдатів-земляків у зону АТО.
Віктор Аверкієв

Фото Олега Капусти

22196276_1642741799109414_2197125689295526261_n