фото: Антон Амрагович

На перехресті вулиць Князя Василька і Т.Г. Шевченка розташована одна із величавих окрас Теребовлі - церква св. Миколая.  Перші згадки що згадують церкву датуються 1614 роком. А 1662 року згадується про те, що Ян Казимир спеіальним документом підтверджує священикові Гелофрегові Римбалі право на попівство.

Первісно церква св. Миколая була досить великою мурованою спорудою, з трьома банями, дві з яких криті білою бляхою, а третя, над входом, — ґонтою. В 1734 році, за згодою уніатського митрополита Атанасія Шептицького (1715 - 1746) коштом Антонія Римбали, пронунційного пароха Теребовлі, розпочалася добудова храму. Існуючий портал старої церкви розібрали і замість нього прибудували нове велике церковне приміщення. Із давнього храму залишилися квадратна в плані нава і п’ятигранна апсида. Зовні нава і апсида однакової висоти, але апсида перекрита значно нижче і над нею було влаштовано бойовий ярус з бійницями.

Перебудови церкви здійснювалися і на щедрі пожертвування теребовлянських міщан, що підтверджує власноручне твердження отця А. Римбали в Теребовлянській радській книзі, приведене Я. Байгером у книзі “Powiat Trembowelski”. Отець Римбала побудував також муровану дзвіницю з сімома дзвонами і скарбницею, а в другому кінці брами – муровану лікарню. На цьому місці стараннями греко-католицької парафії і теребовлянського декана Івана Залуцького побудовано пізніше двоповерхову камяницю, в якій містилася: руська читальня, приватне помешкання і єврейські крамниці. У 1988 році це приміщення було знесене як аварійне, в результаті чого відкрилося дещо закрите перехрестя доріг, а церква Св. Миколая з дзвіницею стала домінантною цієї частини міста.

18 лютого 1760 року було проведено ґрунтовне обстеження церкви Св. Миколая з докладним описом будівлі і внутрішнього опорядження. З цього опису довідуємося, що церква з фундаменту мурована, покрита зеленою черепицею. Мала два куполи покриті білою бляхою і третій малий критий гонтою. Церква була тинькована з двору, а в середині гладко виправлена і вибілена. Вона мала великий вівтар старовинної різьбярської роботи з образом Матері Божої на дереві, з прегарними шатами, із золотими та срібними оздобами ( до 1939 р. ця ікона була заслонена блакитною завісою, яку відкривали в день храмового свята, а також при шлюбі).  В олтарі і притворі церква була мальована простими фарбами, а в середній частині – по склепінні тільки. Підлога була виложена з паркету. 18 серпня 1784 року за часів о. Миколи Римбали, священика і громадського діяча Теребовлянщини, церкву посвятив львівський біскуп Петро Біленський.

На церковному подвір'ї, зліва від вхідної брами, привертає увагу пам'ятник, споруджений за проектом інженера Ярослава Мохнацького. Він має форму піраміди, що спочиває на квадратній плиті, у чотирьох кутах якої стоять чотири стовпчики з червоного теребов- лянського каменю. Вони з'єднані звислим ланцюгом, що водночас служить за прикрасу. Піраміда створює враження скелі. На її вер­шині підноситься стрілецький хрест, що, зливаючись з масивом піра­міди, творить гармонійну цілість.

На сьогодні душпастирем парафіян церкви св. Миколая є отець Іван Сивак, декан УГКЦ Теребовлянського району.

Джерела і матеріали: Л. Городинський. І. Зінчишин "Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині", М. Ковальчук "Історія міст і сіл Теребовлянщини"

Фото: Антон Амрагович