Теребовля — місто давнє,
Теребовля — місто славне,
Теребовля — місто юне,
Моє щастя, моя юність.

Зі сходу стук копит і блиск шабель,
З дніпрових круч до Гнізни не близенько.
То їде з козаками батько Хмель,
А поруч славний лицар Морозенко.
Ти чуєш, брате, то не вітру щем,
То замок-страж повідає нам стиха,
Як плакала колись гірким плачем
За Морозенком мати Морозиха.

Над містом лине срібних дзвонів спів,
Несе до моря Гнізна води сиві...
О, наше місто у вінку садів!
О, люди наші добрі і красиві!
Воскресли ми із попелу й біди,
Будуємо ми Теребовлю славну!
Вже дозрівають сонячні плоди
На всій землі, на рідній Україні!

Автор: Роман Пахолок