Я обійшов, об'їздив рідний край,
І ось стою немов Дністрова круча,
А шлях біжить з Франківська та й на Бучач
Через поля і забігає в гай.

Той шлях мене покликав і несе
У старовинне місто Теребовлю,
Де вулички вузенькі під горою,
А та гора історію пасе.

В руках садків ховається ріка
Така вузька, сумна і каламутна, —
Якась вона така трагічно смутна,
Як очі виколоті князя Василька.

"Отак-то, так жили брати в любові" —
І шумить Гнізна в місті Теребовлі.

(ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994)

Автор: Степан Пушик